We...

STELLA RAYMOND

We spend so good moments. We give each other so sweet hugs. We share such delicious food. We help each other so much. We always stand by each other. We always get the punishment together. Well, we enjoy ourselves so much together, That we even forget, that there is an end to this. Not only to this, but to everything. One day, All these fun-filled moments will end. But you know, our souls are so loving and caring towards each other, Our hearts are so close to each other, Our hands are so tightly tied, In that evergreen bond. We are like shields, Who are not affected by any kind of storm. We are like sunflowers who enjoy the sun in the morning, And like moonflowers in the night, Who love to enjoy the lunar companion. We are not afraid of what Life throws at us, We fight and achieve that together. This is us. So let's not think about sad things, And enjoy our company And enjoy our lives to the fullest, Until the end...... ********

2020-04-04 15:19:01

35

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

STELLA RAYMOND

@shadowlinxxx morgan thanks dear. 💐

Відповісти

2020-04-04 15:20:11

Подобається

STELLA RAYMOND

thank you. 😊

Відповісти

2020-04-04 15:39:30

Подобається

STELLA RAYMOND

@Анастасия thank you so much

Відповісти

2020-04-14 11:44:41

1

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2543

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12166