Somebody special

STELLA RAYMOND

You are the friend of day and night Together we are a symphony So when I need your help I don't need to speak Cause you are in my heart..... You know I believe in you because A friend is a precious jewel. This is a challenge You can be so rough baby Together we are fine fine fine and hold on to we can The game is getting tough and we gonna have some fun You can jump as high as you can And if you fall I am always there to catch you. You are the friend of day and night Together we are a symphony So when I need your help I don't need to speak Cause you are in my heart..... You know I believe in you because A friend is a precious jewel. DON'T LOOSE HOPE FOR TOGETHER WE WILL NEVER GIVE UP!!

2018-09-08 18:06:23

14

12

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (12)

STELLA RAYMOND

@JENOVA JACKSON CHASE Thanks

Відповісти

2018-09-17 18:50:04

2

Queen Morgana

I like yr poem

Відповісти

2019-07-07 11:33:17

1

STELLA RAYMOND

@Queen Morgana 😆😆😋😋

Відповісти

2019-12-19 17:06:29

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11716

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4215