люби
Стефанія Судомора
коли він прийде втомлений з роботи, і трохи грубо кине пару слів. в твоєму серці може заколоти, але ти не жалкуй своїх обійм. коли не сильно вдало пожартує, та ще й зачепить за живе! згадай, як сильно він цінує, і як він любить лиш тебе!!! коли забуде вкрай важливу дату, неначе зараз увірветься твій терпець. візьми його за руку, приведи в кімнату, нагадуючи знову, пам'ятай це не кінець. ось так,потроху і помалу, люби все більше з кожним днем. можливо, ці слова про твого тата, можливо це згадаєш перед алтарем.
2021-12-08 23:38:30
13
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Юлія Богута
@Стефанія Судомора будь ласка
Відповісти
2021-12-09 08:00:23
1
Мілена_Мі
Прекрасний вірш. Чуттєво написано👏❣
Відповісти
2021-12-10 17:59:01
2
Стефанія Судомора
@Мілена_Мі дякую вам💖
Відповісти
2021-12-10 21:51:59
1
Інші вірші поета
про вічне... це Я Ми з різних планет не оживу
Інші поети
NOVATOR
@petruha1307
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1115
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1804