люби

Стефанія Судомора

коли він прийде втомлений з роботи, і трохи грубо кине пару слів. в твоєму серці може заколоти, але ти не жалкуй своїх обійм. коли не сильно вдало пожартує, та ще й зачепить за живе! згадай, як сильно він цінує, і як він любить лиш тебе!!! коли забуде вкрай важливу дату, неначе зараз увірветься твій терпець. візьми його за руку, приведи в кімнату, нагадуючи знову, пам'ятай це не кінець. ось так,потроху і помалу, люби все більше з кожним днем. можливо, ці слова про твого тата, можливо це згадаєш перед алтарем.

2021-12-08 23:38:30

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Юлія Богута

@Стефанія Судомора будь ласка

Відповісти

2021-12-09 08:00:23

Мілена_Мі

Прекрасний вірш. Чуттєво написано👏❣

Відповісти

2021-12-10 17:59:01

Стефанія Судомора

@Мілена_Мі дякую вам💖

Відповісти

2021-12-10 21:51:59

Інші вірші поета

про важливе Танцювати б з тобою Навчи мене поклик

Інші поети

BON BON

@bon_bon_c0xu

Tasnime Bouchareb

@tasnime_bouchareb

Alis Tulupa

@alis_tulupa

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

2793

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2037