не оживу
Стефанія Судомора
часом відчуваю себе нікчемною, коли знову будую ілюзії. нехай до всього залишусь причетною, але проігнорую ці «любовні конфузії» часом відчуваю себе щасливою, коли сприймаю все на яву. намагаюсь бути такою милою, але я знаю, більше не оживу...
2021-12-25 09:05:27
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Дарина Дорогань
Оживеш! І вічне щастя матимеш 😍 І це пройде, і нове настане, і прекрасне станеться!✨
Відповісти
2021-12-25 21:28:29
2
Стефанія Судомора
@Дарина Дорогань ахах звісно так і буде☺️💖
Відповісти
2021-12-25 21:36:53
1
Інші вірші поета
люби Танцювати б з тобою про вічне... Навчи мене
Інші поети
Сандрін Iрріель
@sandrine_ukrainian
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1072
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12176