Додому
В повнісінькій тиші, в холодній темряві
Під час несподіваних нападів мрій
Я сиджу і чекаю чогось незбагненного,
Чогось, поза межами будь яких дій.
Як начебто чисту й невинну дитину,
Яку сповивають в обіймах любові
Чекаю якусь незнайому людину,
Що прийде на запах моєї крові.
Чекала б і далі, як би тільки знала,
Що прийде вона, заморозивши час,
Аби я їй тихенько усе розказала
Про злих віроломних почвар серед нас.
Про те, як в ночі загоряється місто,
Про тихий терор, і про сльози і втому...
Як тихо блукає за плечима надія
Що я повернуся до себе додому.
2024-09-07 04:37:18
2
0