твоя svoboda
Вікно, як межа твого клімат-контролю. За бортом корабля Твої листи На деревах будинках машинах на красивих обличчях. на картинах Ван Гога. На знайомих словах чужої мови. Вино, як засіб пересування твоєї свідомості. Руками. Губами. Психічними хворобами. Частинами тіла мені мало знайомими. Холодними вечорами В обличчя снігом Оранжевим фруктом Солодким очікуванням. Відмороженими ногами і твоїми питаннями. шоколадом під подушкою що служить зброєю. Ніч, як термін придатності твоєї волі. Ліхтарями біля будинків Примар під подушками Пересування коридорами дому. Визначення своєї ролі. Налаштування власної стелі. Пробіжка парком, о третій ночі. Пошук води(тебе) посеред пустелі. Поїздкою в таксі без монет в кишені. день ніч зірвані зв'язки твоя сильна сторона крик моя - реальність. тиша. мовчання.
2017-12-31 14:41:16
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Субстанція Ночі
Дуже красиво!)
Відповісти
2017-12-31 17:33:03
Подобається
Андрій Левченко
@Субстанція Ночі дуже дякую😚
Відповісти
2018-01-01 17:22:29
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2607
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13135