Вірші
Всі
В супровід ритму
Під наглядом пильним - тисяч очей,
Безмірно суворих від прожитих лих.
Не в ладі з собою, і з ними. Він з тих,
Хто в супровід ритму не схилить плечей.
І більшості в такт не топитиме лід.
В дощі не вбачає смертельних загроз.
Він майстер життя, творець-віртуоз,
Хай люди голосять: «так жити не слід».
Хай люди волають: «не той і не так»,
Сплітаючи правду з невдалих теорій.
Лише інших судять - не вершать історій,
Нап'яливши святості білий піджак.
Під взорами пильних, до болю, очей,
Безмірно гарчих від прожитих бід,
В суворому громі і дзвоні мечей
Залишить свій зболено-правильний слід.
21
5
625
Стріла повстання
Зникаємо. Все меркне в чорнім димі.
І те, що звуть душею, так болить...
Втікаєм. Разом з сонцем. Разом з Нею -
Лампадка, що не згасне цілу мить.
І гірко. Млосно. Тонемо в скорботі
Причини так небачено-малі.
Обсмалені в морозно-сірій сльоті,
Та все ще необдумано живі.
Біліє горизонт, що так далеко,
І близько - лиш рукою досягни.
І серед хвиль сталево-синіх - спека.
А в серці кодло змій - чужі сліди.
Смола і лава, як єдині ліки,
Як кролик серед вітряних химер.
Чорніють зорі, грім скріпив повіки,
І світ - німий - неначебто завмер.
Ховаєм жало: ми своє зробили,
Розверглася обсмалена земля.
Отруєні собою ж, не зуміли
Згасити ці розбурхані моря.
Звортній відлік вивів до спочинку,
Секунди зтліли в білому вогні.
Поволі перегорнемо сторінку -
Знов по колу. Знову ми живі.
Відмірені хвилинами мовчання,
Підвішені надіями на гак,
Для себе - стріли тихого повстання,
Для себе - зло і кара. Та маяк.
16
4
679
Стоїть човен
Стоїть човен, лихом пробитий,
І вода крізь діру затікає.
В грізних бурях та штормах побитий,
Допомоги від когось чекає.
Все стоїть, а ніхто не приходить,
Він повільно один потопає.
Вже он сонце укотре заходить,
І у темряві човен сховає.
Вже он місяць на небі з'явився,
І води по коліна набрало.
Човен важко набік похилився,
Йому з часом краще не стало.
Йому з часом все важче і важче,
Та чи він це колись зрозуміє?
Чи захоче змінитись накраще?
Чи речей хід порушить посміє?
Стоїть човен, на щось все чекає.
Чи на когось, а хто його зна?
Тільки час невблаганно збігає,
А вода стрімко тягне до дна...
21
2
1021
