Яка вона

Yujen barbossa _-

!!! яка вона? запах,колір,чи звук? чи можна обійняти без рук? та скільки потрібно платити? щоб безмежно любити .. Любити так як люблять батьки За помилки,за гріхи... просто так без лишніх слів.... як знайти її ? куди іти? кого запитати? Хтож може про таку любов розказати? я тоже хочу так покохати!!! щоб просто сміятить, коли сміється вона... І бути щасливим, коли щаслива вона ... Можливо поплакати, коли плаче вона... І просто мовчати ,коли вона мовчазна... Тож де та любов??? яка вона??? запах,колір,чи звук??? Я готовий себе цілим віддати!!! Я готовий з нею в прірву стрибати!!! Я можу безмежно кохати!!! І можливо вона мене зможе прийняти Час від часу кожну помилку прощати чи зможе своє серце віддати? Я зміг би з нею бути собою завжди! І незважати про все навкруги... То як її зайти? куди іти? Кого запитати?? І хто може про неї мені розказати ?????

2021-02-08 18:35:52

4

0

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

74

14

6139

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11995