Надихаюся тобою
tata
Люблю я каву з мигдадем, Ці тихі й затишні кав'ярні, Де вікна тільки вмилися дощем, І твої образи я бачу непримарні. Люблю наш столик у кутку, У вазі білі квіти. Казав, що схожа на одну, Мене зміг запалити. Люблю цей запах шоколадний, Що долинає з кухонь вмить, Заради нього був на все ти ладний. Позаду дядечко вже міцно спить. Солодкий кави аромат, І поряд ти зі мною. Напишу про це сонат. Я надихаюся тобою. ~ tata ~
2021-01-23 23:48:20
10
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Ira Nyshta
А я надихаюся тобою😍😍🥰
Відповісти
2021-01-24 08:57:52
Подобається
Ira Nyshta
@Ira Nyshta і твоїми віршами❤
Відповісти
2021-01-24 08:58:08
1
tata
🥺❤
Відповісти
2021-01-24 09:58:14
1
Інші вірші поета
Суд Квітка Магія ,коли сідає сонце Тепло долонь твоїх
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2437
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1360