Почуття зайві

Холод знову мій порадник Моє серце вже не ранить То тепло, що стало зайвим Я навчилась відпускати Був той час ,що не забути Ми давно вже різні люди Так бездонно кораблями Розійшлись без слів печалі Слабкість бути комусь другом Чи любити просто слухом , Що натомість це кохання ? В кожного своє поняття. Але ми натомість плута Його там де просто зручно Та комфорт, що нам потрібний , Беремо як нам повинність То давайте лиш признаєм Рідкість стала щирість млява І без лишньої моралі Почуття давно вже стали зайві .

2025-03-02 20:19:51

Інші вірші поета

Відчай ,що буде у серці Темнота теней ночи ... Малий ведмедик Неловкость в улыбке рассвета

Інші поети

May Ling

@May_Ling54

Alaska

@Alaskan

Trui

@trui

Схожі вірші

Всі

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

9017

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11499