Відчай ,що буде у серці
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я знаю , що ти сумуєш за мною І миті страждання почались з війною, Твої хвилювання, руїни будинків Це все тепер відчай , що буде у серці . Кроваві дороги , розбиті машини Та люди , що через сльози Ні в чому не винні Сумлінно стоять перед злом самовитим І молять лиш небо за рідних та близьких. Та хоч би маленьку єдину надію, Що можна спасти вільну країну На світле майбутнє та долю квітучу, Яку тепер серцем плекають найдужче .
2022-10-05 18:25:58
11
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Airad
Чудовий вірш, який описує реалії життя. Дякую
Відповісти
2022-10-06 07:05:43
1
Інші вірші поета
Почуття зайві Неловкость в улыбке рассвета Сподівання затиші Одні думки лиш про мить
Інші поети
Трояндочка
@Rose_Senorita
Opinions Discuss
@Opinions_Discuss
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11348
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3160