" Чому в душі..."
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Чому в душі повниться біль , Він розриває тлін надії , Чому в очах моїх лиш тінь Моєї світлої лиш мрії . Чому скажи трава мовчиш , Тобі відомі мої страхи І частки розпачу від стін Моїх зусиль до всіх всміхатись . Чому на небі ні хмарин Вони мені давали радість , Що їх фігурки білизни , Як шарм солодкої лиш вати. Чому дерева ви сумні , Хоч ще не зовсім холод близько І не відомо чи ви всі , Покриєтесь морозним нишком .
2021-11-26 15:24:28
26
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
@Дарья SUN 😏🥺😉💕
Відповісти
2022-02-22 14:01:04
Подобається
Н Ф
Гарно.Є моменти,що бачу себе
Відповісти
2022-11-13 22:07:20
1
Олексій Коваль
Дуже гарно .... І .. емоційно😭
Відповісти
2024-08-09 11:29:28
Подобається
Інші вірші поета
Хтось тобі поміг ... Більше без страху Подарок судьбы ранее Десь можливо ти і є
Інші поети
Jenn
@Jenna_Jeanne
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1377
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11385