Повість
Багато хочеться сказати та не найдеться слів писати Ти думаєш, що знаєш це життя власноруч Але як в книжці розумієш , що сюжет не поруч Подовження триває вічність, А ти як той читач чекаєш з нетерпінням дійсність Аналізуєш , все часами думаєш про стислість Придумаєш ,що може далі статись Буває все немає сенсу , але уява робить певність ... Герої теж приходять так й уходять Хтось більше нам подобається , А хтось нам просто не підходить Зігравши свою роль з них кожний залишає досвід . Єдиний автор може нам розповідати повість Про всі моральні цінності та ідеали, норми, Які ми так шукаємо наразі в собі В суспільстві де стандарти стали Буденністю без проявів емоцій .
2025-03-08 15:18:56
1
0
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8927
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2554