Свет постепенно теряем...

Мне было грустно ,когда солнце ушло Мир укрылся темнотой красных тучек, Почему я спросила ему так легко Уходить словно последний дней лучик Уносить свет робко с собой Из рассветом снова на землю Разве можно забирать без следов Большинства мира надежду Чудесами покроется тьма , Что с заходом все окунула Не оставив нечего прежде так, Как было с ушедшего утра. Час летит словно скорости миг Хоть мы этого совсем не замечаем Даём просто ему мчатся в рысь Наблюдая, как свет постепенно теряем ...

2020-06-26 08:42:12

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (9)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

спасибі :)

Відповісти

2020-06-26 09:09:04

Подобається

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

ой да як є )🙈

Відповісти

2020-06-26 09:10:49

Подобається

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

ахах еволюція знаєш це страшна сила )🤭

Відповісти

2020-06-26 09:11:55

Подобається

Інші вірші поета

Нестримна Чуточку внимательней Більше без страху Повість

Інші поети

Sweet_ k452

@sweet_452

Mila Kaminska

@Mila_Kaminska

Sumyat Swezin

@Sumyat_Swezin

Схожі вірші

Всі

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

2168

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

1939