Просто полюбить себе

Ми шукаємо в комусь , Того хто нас залікує Обгорне теплом ущент Та нарешті нас врятує , Але як нас полюбить Якщо самі ми не любим Все наївно просим мить , Щоб без ненависті бути. Кожний ранок та вночі Йде борьба за виживання , Тої що в тобі кричить Перестань просить зізнання Ти повинна , піднімись Будь нарешті просто сильна І на себе подивись Ти для когось дичина безкрила, Яка втратила політ Збила курс на свою долю Та у страхі на землі лежить Думаючи, що немає волі .

2025-01-12 02:17:37

Інші вірші поета

Считалка доброго утра Звір Не сумуй Важко зрозуміти

Інші поети

Маргарита Чаленко

@marharyta

Ann Hensel

@d0ntvv0rry

Kayla Faith

@KaylaFaith48

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

8315

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1939