Теплота дружбы ...

Самолётик в никуда Улетел из моего окна , Забирая с собой дни От пришедшей вдруг тоски Белым вихрем в облака Устремлён был путь его тогда , Но бумажно- лёгкие ... Крылья подвели его совсем Над землёй далёко не унесли , Приземлели на соседние сады Во цветочных кругах грёз, Где котята смотрят дождь Будет весело ему теперь , Про полёт забудет впредь И мечта про море звёзд Лишь останется на каплях неба слёз , Но друзья под местный круг , Не дадут грустить ему весною вдруг , Будут тихо обнимать ... Ночью теплотою меха согревать И для счастья одного Он поймет ,что не нужно нечего , Лишь бы мягкие друзья Были с ним порой всегда ...

2020-03-28 09:58:19

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

@Эрика 😉🧡☀️))))

Відповісти

2020-03-28 10:20:39

Подобається

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

пасибки роднуль ,а от тебя слышать приятно ))))💕🧡

Відповісти

2020-03-28 10:53:36

Подобається

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

хех кто бы сомневался 😁👌)

Відповісти

2020-04-01 13:23:59

Подобається

Інші вірші поета

Десь можливо ти і є Дневник души Я отпущу с временем дальше ... Сподівання затиші

Інші поети

Ghost Know

@Ghost_Know

Baekhyun

@yoona_Novels

Alonar

@Alonar

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

3858

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1859