Хтось тобі поміг ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В очах вирує страх Палає стрімко гнів , І хочеться зірватись Після страшенних слів , Коли в душі лавина Немає більше сил На гіркі сподівання , Щоб" хтось тобі поміг " Не вихід лиш мовчати І знов терпіти біль Всередині кричати , Щоб "хтось тобі поміг " Повільно хочеться зламатись Відтяти міцний хрест , Тягар в собі спустити Руками прямо вниз , Переступити стіни , Піти через свої " гріхи " Нарешті перестати , Дивитись на чужі думки .
2022-12-02 14:28:57
8
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Олексій Коваль
Аж сльози називаються,
Відповісти
2024-08-11 18:20:16
1
Олексій Коваль
Бо в деяких моментах. схожий на себе
Відповісти
2024-08-11 18:20:38
1
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
@Олексій Коваль дякую, не думала що хтось його ще прочитає ) рада що тебе він тронув 💓
Відповісти
2024-09-10 22:56:49
1
Інші вірші поета
Разве сложно сказать... З тобою ... Маска байдужості Печаль прячется в словах
Інші поети
Yoongaboonga 7u7
@aesthetic_army
Marin_a
@_Little_writer_
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5504
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12008