Звір

Мої страхи - темні ліси , Де жив той звір повік без крил Мені доводилось його тягти, В собі як хрест без теплоти Він в глибині ночей росте, Моїх частин надій живе І кожний раз не знає літ Скільки шматків рвать на політ Весь втомлений безликий тил Не описать словами крик Всі почуття кровавих сліз Тримає знову як політ . Чи випустити , повезе ? Йому знайдеться хто прийме, Всі гористі в очах сповна Лиш ярість втомлює жива. P.s: << Stary Night ~ Jordan Critz 🎧🖤>>

2023-02-05 11:44:35

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

@Сандра Мей 🌹😏🔥

Відповісти

2023-02-06 14:05:38

Андрій Лаврик

Чудова поезія!

Відповісти

2023-02-06 14:34:00

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

@Андрій Лаврик дякую 😉🧡

Відповісти

2023-02-06 14:37:05

Подобається

Інші вірші поета

Быть с минутой всегда верно Хотіла б ... Не сумуй Комусь потрібні

Інші поети

Princess Girl

@Princess_life

Йоганн Верес

@Iwan_

Margarita20

@Margarita20

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

2112

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4805