Звір

Мої страхи - темні ліси , Де жив той звір повік без крил Мені доводилось його тягти, В собі як хрест без теплоти Він в глибині ночей росте, Моїх частин надій живе І кожний раз не знає літ Скільки шматків рвать на політ Весь втомлений безликий тил Не описать словами крик Всі почуття кровавих сліз Тримає знову як політ . Чи випустити , повезе ? Йому знайдеться хто прийме, Всі гористі в очах сповна Лиш ярість втомлює жива. P.s: << Stary Night ~ Jordan Critz 🎧🖤>>

2023-02-05 11:44:35

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

@Сандра Мей 🌹😏🔥

Відповісти

2023-02-06 14:05:38

Андрій Лаврик

Чудова поезія!

Відповісти

2023-02-06 14:34:00

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

@Андрій Лаврик дякую 😉🧡

Відповісти

2023-02-06 14:37:05

Подобається

Інші вірші поета

Хотіла б ... Подарок судьбы ранее Нічне місто Одні думки лиш про мить

Інші поети

moody_bear_

@moody_bear_

Jason Fairhurst Wall

@forever_is_always_now

Sam

@samjuuzou

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13037

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4593