Voice

Томас Глинвайн

Inspired by the brilliant track Niletto "Voice" My voice is gone I haven’t slept for a long time. Hair is my saddle I managed to grow old. My voice sounded I wanted to stop. All imperishable years The world crumbles like chalk. I was deprived of all rights And my voice is empty. Enemies were breathing in the back, And they walked with their heads uncovered. told them about the world My voice froze. Dissolved on the air And my trace froze. ------------ Especially for @FrancicFlo. She will understand the meaning. Based on our conversation in hp. She also knows the topic. Tom Gleinwein. Farid Shigapov .

2020-07-02 17:11:53

27

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Valour And Faith

Well penned bro 👏👏👏👏✌

Відповісти

2020-07-02 17:19:06

3

Томас Глинвайн

@Valour And Faith You are wellcome! ))))))

Відповісти

2020-07-02 17:19:51

1

Valour And Faith

@Томас Глинвайн My pleasure 🤗

Відповісти

2020-07-02 17:20:10

3

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5606

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

4634