Voice
Томас Глинвайн
Inspired by the brilliant track Niletto "Voice" My voice is gone I haven’t slept for a long time. Hair is my saddle I managed to grow old. My voice sounded I wanted to stop. All imperishable years The world crumbles like chalk. I was deprived of all rights And my voice is empty. Enemies were breathing in the back, And they walked with their heads uncovered. told them about the world My voice froze. Dissolved on the air And my trace froze. ------------ Especially for @FrancicFlo. She will understand the meaning. Based on our conversation in hp. She also knows the topic. Tom Gleinwein. Farid Shigapov .
2020-07-02 17:11:53
27
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Valour And Faith
Well penned bro 👏👏👏👏✌
Відповісти
2020-07-02 17:19:06
3
Томас Глинвайн
@Valour And Faith You are wellcome! ))))))
Відповісти
2020-07-02 17:19:51
1
Valour And Faith
@Томас Глинвайн My pleasure 🤗
Відповісти
2020-07-02 17:20:10
3
Інші вірші поета
Friday Жажда Night Пятница
Інші поети
Саша
@SashaAW
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4821
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1866