Voice

Томас Глинвайн

Inspired by the brilliant track Niletto "Voice" My voice is gone I haven’t slept for a long time. Hair is my saddle I managed to grow old. My voice sounded I wanted to stop. All imperishable years The world crumbles like chalk. I was deprived of all rights And my voice is empty. Enemies were breathing in the back, And they walked with their heads uncovered. told them about the world My voice froze. Dissolved on the air And my trace froze. ------------ Especially for @FrancicFlo. She will understand the meaning. Based on our conversation in hp. She also knows the topic. Tom Gleinwein. Farid Shigapov .

2020-07-02 17:11:53

27

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Valour And Faith

Well penned bro 👏👏👏👏✌

Відповісти

2020-07-02 17:19:06

3

Томас Глинвайн

@Valour And Faith You are wellcome! ))))))

Відповісти

2020-07-02 17:19:51

1

Valour And Faith

@Томас Глинвайн My pleasure 🤗

Відповісти

2020-07-02 17:20:10

3

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

2137

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1456