Voice
Томас Глинвайн
Inspired by the brilliant track Niletto "Voice" My voice is gone I haven’t slept for a long time. Hair is my saddle I managed to grow old. My voice sounded I wanted to stop. All imperishable years The world crumbles like chalk. I was deprived of all rights And my voice is empty. Enemies were breathing in the back, And they walked with their heads uncovered. told them about the world My voice froze. Dissolved on the air And my trace froze. ------------ Especially for @FrancicFlo. She will understand the meaning. Based on our conversation in hp. She also knows the topic. Tom Gleinwein. Farid Shigapov .
2020-07-02 17:11:53
27
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Valour And Faith
Well penned bro 👏👏👏👏✌
Відповісти
2020-07-02 17:19:06
3
Томас Глинвайн
@Valour And Faith You are wellcome! ))))))
Відповісти
2020-07-02 17:19:51
1
Valour And Faith
@Томас Глинвайн My pleasure 🤗
Відповісти
2020-07-02 17:20:10
3
Інші вірші поета
Жажда Forest ТЫ (Фрагмент#3) I will be poor, but the best
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12590
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4903