Дух фотки

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

Не знаєш імені, прізвища і по батькові? Не знаєш дати народження? Тембру голосу? У цього вельми красивого барабанщика На фотці матері з давніх альбомів осені? Це нормально. Лиш дух переданий фоткою має значення, Бо так пронизує ріками, чуєш?!... Ріками! І так вгризається з погляду вельми гарного, Де очі кольору озера, лісу відблиски! Раніше він упивався у спалах камери. Наразі в кожного першого, ніби літери… Дух – не параграфи з описом біографії. Нудні. Затягнуті. І нецікаві підлітку. На фотці… – слухаєш, рідна? – побачиш грацію, Що духом й фарбами так чудернацько вилита. А інше зайве для кожного з нас – любителя Чогось прекрасного, рідного серцю, подруго, Як ось, наприклад, фортуна всіх особистостей, Бо дух розкаже, ой, більше-не-більше – з гордістю.

2021-09-16 14:31:50

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Oleg Kotenko

чуттєво-пронизливо-проникає у душу і охоплює атмосферними враженнями

Відповісти

2021-09-16 20:33:24

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

@Oleg Kotenko вельми дякую, Котяро :)

Відповісти

2021-09-17 14:57:01

Інші вірші поета

Одного осіннього вечора (акро) Занєхіну Котяра з тунелю Міні-істоти

Інші поети

Марія

@Ria_maria_21

Scion Marion

@ScionMarion

misshapen_mirror

@misshapen_mirror

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

2374

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

3280