Дух фотки
Не знаєш імені, прізвища і по батькові? Не знаєш дати народження? Тембру голосу? У цього вельми красивого барабанщика На фотці матері з давніх альбомів осені? Це нормально. Лиш дух переданий фоткою має значення, Бо так пронизує ріками, чуєш?!... Ріками! І так вгризається з погляду вельми гарного, Де очі кольору озера, лісу відблиски! Раніше він упивався у спалах камери. Наразі в кожного першого, ніби літери… Дух – не параграфи з описом біографії. Нудні. Затягнуті. І нецікаві підлітку. На фотці… – слухаєш, рідна? – побачиш грацію, Що духом й фарбами так чудернацько вилита. А інше зайве для кожного з нас – любителя Чогось прекрасного, рідного серцю, подруго, Як ось, наприклад, фортуна всіх особистостей, Бо дух розкаже, ой, більше-не-більше – з гордістю.
2021-09-16 14:31:50
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Oleg Kotenko
чуттєво-пронизливо-проникає у душу і охоплює атмосферними враженнями
Відповісти
2021-09-16 20:33:24
1
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
@Oleg Kotenko вельми дякую, Котяро :)
Відповісти
2021-09-17 14:57:01
1
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2354
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2657