Кулька для сирітки

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

Ось дівчатко в лимонній сукенці з льону Вхопить кульку блаватну рукою цупко, Ніби рідну матусю в часи кордонів, Ніби рідного тата у миті смутку. Кулька – щастя малявці, як друзі іншим, Поміж туги, самотності і печалі. Буде поруч. Зігріє, коли у тиші Сльози зринуть студеним жаским цунамі По щоках карамельних, в утомі тіла. Та й обійме з любов'ю вона, як матір. Бо ніхто не готовий до смерті рідних. Тяжко жити сиріткам у світі, знаєш? Тільки, друже, дарма говорю слова ці! Ними палко малюю колючий образ, Мов із неба впаде в поетичній окрасі, Щоб зробити на серці твоїм недобре. Мо' почуєш?… Життя – мелодрама в масках! Адже змалку я теж сирота убога І маленька людина. Життя – фіаско! Просто різні ми зовсім-не-зовсім трохи З нею: досвід, сім'я, спілкування з людом, Голос, колір волосся і запах поту. Серпень пестив розжареним вітром губи У морозиві ласім її, мов котик… Ця сирітка сміялась, вхопивши кульку. А мені так… Ну, боляче стало, друже! Довго погляд тримала на ній з маршрутки, Сонцем спеченій, вельми тужно. Потім сіла – злилася ця ода – вдома. У ланцюги скувались думки, у рими. Мабуть, друже, читав їх уже між ромом, Що присвячені дівчинці й кульці. Ними… Тільки трохи не мо' дописати, жалить, Інша доля спіткала мене – пропили Люди, котрі любити повинні… Падли! Кульку лопнули кляті мою, мов звірі. То ж забудь про вірша заскладного, Госте, Бо написаним надто фальшивий буде, Не умію. Не можу про інших. Просто. Різні в кожної досвід і різні згуби. *** 27.08.2021

2021-08-30 12:39:37

16

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

_ᎷᏋᏕᏕᏗ_Ꭾ

Самые чувствительные украинские стихи, которые ещё и проникают в душу, токо у тебя😌

Відповісти

2021-09-01 18:35:02

1

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

@_ᎷᏋᏕᏕᏗ_Ꭾ 💕❤️

Відповісти

2021-09-01 18:36:32

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12117

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5586