Котяра з тунелю
Я просто йшла кудись, забувши все. В моїх очах – утома й пустота. Як і в людей, що йшли, куди несе. Куди життя накаже йти. Отак. В моїх думках туман в ту мить осів, Забула я про щастя і про сенс. Та щось мене спинило, збило з ніг! В кінці тунелю! Там співав hepcat! Про щось важливе, а можливо – ні. Його душа співала в мікрофон Грайливі ноти, сенсом так складні. Невже не марю я, і це не сон?... Невже леліє вуха справжній джаз, Який п'янить менé із перших нот? На нього я дивлюсь – простий юнак, Не з бідних все ж, але і не вельмож. В його очах – фарбованих у мед – Я бачу все: життя моє й його. Як він живе, немов летить на смерть. Тому й радіє все ж, бо Там – вогонь. Й моє – пусте й забуте рік тому. Живу ось так, немов ще є життя. Хоча, по суті, вже живий я труп. Іду, як всі кудись. Інакше як? А він співа. Співа! Простий hepcat. І я із ним тепер співаю теж. Ось так й настав цей злам, момент, Коли живу я і сміюсь. Й ти теж. *** Котяра/hepcat — прізвисько вуличних музикантів, які виконують джаз. Взагалі є певна некоректність в моєму описі "не бідний й не вельмож", адже котяри, в основному, демонстративно показують бідність. Але ж люди різні :) отже й котяра в мене хай буде такий. #некромолитви *** Переклад в коментах 🔽🔽🔽
2021-08-11 22:07:28
21
12
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (12)
Oleg Kotenko
"Мертві Бджоли" Зіброва? ООО! Цікава історія ... колись працював у ВНЗ (строк - як грабіж із жертвами чи вбивство :)), комп.клас і кабінет адміна?! Чого не поєднати?! Викладач запізнюється, чи студенти раніш, шум, гам ... як я втихомирював студентів? :) виймаються "вушка" музика - в КОЛОНКИ! Не стихають? чи гучніш чи шось зліше (і потім після пари деякі підходили із флешками "це новий альбом...гурту?!" :)) ... якось викладач вийшла, лишила мобло на кафедрі чи столі (я ж усе одно там був) ...староста потоку їй зателефонувала ... і почула саме то :)) ЗЬІ виховання студентів викладачці стало тим, що староста потоку збила із мене то, чим виховував (Sodom - Katjusha :)) ЗЬІ2 а у мене на моблі (окрема історія) рінгтоном тоді стояло Каламбур - Деревня дураков :))
Відповісти
2021-08-14 21:21:36
1
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
Відповісти
2021-08-15 18:26:43
Подобається
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
@MERYEM дякую!
Відповісти
2021-08-15 18:47:35
1
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4368
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
2131