РЖЕ
Накопичувала наша славна історія України багатства на новий глобус. Тече пеліпУка, на серці áнфос. Вирішує тепер, до кого звертатись. Американці ж не викуплять – доведеться йти до лікаря підручників.
– Все просто, – каже той, – прямо зараз школяр Василь сидить на уроці над вами і РЖЕ.
"Це що значить?" – думає історія і стучить у віконце до класної кімнати: винюхати хоче. А Василь і правда гигикає, причому так голосно, що це всі помічають, а проте мовчать. Бо розмовляти під час уроку, тим паче такого важливого, як історія України, не можна.
– Васильку-у-у! – кричить історичний атлас. – Там мама тобі пюрешку зробила, може вже РЖЕ?
– Оце, значить, РЖЕ, – каже, палячи цигарку, підручник з географії робочому зошиту з мистецтва, –а в мене нестача білку в організмі. Я йому: "Агов, хлопче! Льодяник вдома забув чи що?" А він все РЖЕ і РЖЕ, РЖЕ і РЖЕ! Дурне якесь, їй-богу!
Вчитель розповідав щось про особливості побуту селян XVI століття, а Василь тим часом продовжував РЖАТИ над підручником.
"Тут щось не так?" – думає історія України.
– Думав, ти один на вихиляси здатний? – зненацька вигукнув з-під парти черевик, – А як тобі ось це?
Він вилетів під стелю і впав на голову якісь дівчинці. Навіть попри біль, вона не стала нічого казати: лише похмурилась трохи, щоб вчитель не помітив.
Отак увесь навчальний день і минув. Школярі сиділи за партами і мовчали. А вчитель на останньому уроці просто взяв і застрелився на очах у всіх. Історія України це теж бачила.
"Божечки, – думає, – жахіття! Як діти відреагують?"
Вам буде СМІШНО, але діти ЗАРЖАЛИ. Так, саме так! Їм було весело! Поки під парти текла гаряча, смердюча кров, школярі реготали від душі, адже цього не заборонить їм робити ані вчитель, ані президент.
– То от у чому справа! – здогадалася і сказала вголос історія України. – Вони РЖУТЬ, тому що нічого не розуміють! Для них і смерть, і історія України є однаково незрозумілими. Сміх – це для людей цілком природно. То, може, і мені варто посміятися?
І історія України дійсно зареготала, і продовжувала це робити навіть тоді, коли вже весь підручник залило кров'ю. Так і почалася нова, Червона Історія України.
(27.09.24)
– Все просто, – каже той, – прямо зараз школяр Василь сидить на уроці над вами і РЖЕ.
"Це що значить?" – думає історія і стучить у віконце до класної кімнати: винюхати хоче. А Василь і правда гигикає, причому так голосно, що це всі помічають, а проте мовчать. Бо розмовляти під час уроку, тим паче такого важливого, як історія України, не можна.
– Васильку-у-у! – кричить історичний атлас. – Там мама тобі пюрешку зробила, може вже РЖЕ?
– Оце, значить, РЖЕ, – каже, палячи цигарку, підручник з географії робочому зошиту з мистецтва, –а в мене нестача білку в організмі. Я йому: "Агов, хлопче! Льодяник вдома забув чи що?" А він все РЖЕ і РЖЕ, РЖЕ і РЖЕ! Дурне якесь, їй-богу!
Вчитель розповідав щось про особливості побуту селян XVI століття, а Василь тим часом продовжував РЖАТИ над підручником.
"Тут щось не так?" – думає історія України.
– Думав, ти один на вихиляси здатний? – зненацька вигукнув з-під парти черевик, – А як тобі ось це?
Він вилетів під стелю і впав на голову якісь дівчинці. Навіть попри біль, вона не стала нічого казати: лише похмурилась трохи, щоб вчитель не помітив.
Отак увесь навчальний день і минув. Школярі сиділи за партами і мовчали. А вчитель на останньому уроці просто взяв і застрелився на очах у всіх. Історія України це теж бачила.
"Божечки, – думає, – жахіття! Як діти відреагують?"
Вам буде СМІШНО, але діти ЗАРЖАЛИ. Так, саме так! Їм було весело! Поки під парти текла гаряча, смердюча кров, школярі реготали від душі, адже цього не заборонить їм робити ані вчитель, ані президент.
– То от у чому справа! – здогадалася і сказала вголос історія України. – Вони РЖУТЬ, тому що нічого не розуміють! Для них і смерть, і історія України є однаково незрозумілими. Сміх – це для людей цілком природно. То, може, і мені варто посміятися?
І історія України дійсно зареготала, і продовжувала це робити навіть тоді, коли вже весь підручник залило кров'ю. Так і почалася нова, Червона Історія України.
(27.09.24)
Коментарі