Людині

ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ

(18+)
Тремтиш на сонці? Так дихай! Тисячі мук над тобою Зливаються воєдино. "Краще мені не жити!" Хто це сказав? Він? Ти? Розчарування, пекло. А тобі хтось приніс квіти... Любити, любити і ще раз любити! Сонце, себе чи смерть! Кіліманджаро, привіт! Йду до тебе в обійми, В холодні твої обійми, Що пахнуть вічністю кісмети...

2022-02-09 19:37:47

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ

так, стовідсоткова медитативна лірика

Відповісти

2022-02-09 19:40:35

Подобається

Олександр Захочешводиця

Отличный стих по эмоционалу и по ударным строкам , которые в цитатник можно записывать.

Відповісти

2022-02-09 20:09:02

ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ

@Олександр Захочешводиця благодарствую)

Відповісти

2022-02-10 15:40:00

Подобається

Інші вірші поета

КАПІТАН ВОРОНА ВБЛЬ Ляйдер Фігова ніч...

Інші поети

A Kind Of Spell

@a_kind_of_spell

ريي ")

@Ree_e4

Creatore di poesie

@Creatoredipoesie

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1323

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1811