Журналіст
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
Будь ласка Вам одне питання Так Панове Тільки навмання Я маю вам відповідати Адже репутація моя Не має постраждати від уваги Будь ласочка Будь ласка Так І що ж мені у вас питати А хто у вас тут світ А хто тут ви А хто усі Хто має право так казати і Притому так Ну як би так коректніше Ну якби так Ну добре То й наступний Не зможе так Як можу я Можливо Що і я щасливий Можливо й я Можливо й так Бо репутація моя Висить лиш на одному стилі Спілкуватися із вами Ніби лікування Сестра Плацебо Увімкни це Мені так треба Їм так треба Всім так треба Це як А я не знаю Треба Спитати і про це То хто у кого В кого хто І хто є що І що є хто Навіщо о Нізащо о Не знаю ю Напевно а Напевно Може Я й ніхто Напевно може Що не може Напевно так Напевно зникли всі питання На певний час
2023-06-10 21:50:03
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Генрі крадієць сенсу
Виникло питання До уникання Итанння закінчено Таємницею
Відповісти
2023-06-11 05:46:19
1
Генрі крадієць сенсу
Супер вірш 👍
Відповісти
2023-06-11 05:46:34
1
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
@Генрі крадієць сенсу дякую
Відповісти
2023-06-12 18:29:01
Подобається
Інші вірші поета
З класики (моновірш) Хайку ("Улетів навік...") Окупований вірш ХОККУ
Інші поети
Ally San
@allysan1210
Любов Гаврищук
@lyubov_gavrishchuk
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3613
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3707