Злі ордени
(18+)
Вони встали й винесли за собою Гелікоптерний мус державної метушні Грудина померла (невже вона стала злою?) Так, бо на ній висять злі ордени Дійсність виявилася химерою Власне, не так вже вона й потрібна У цьому світі праски почуваються Кастанедами І грає, й бурлить їхня кількість срібна Горілиць впали вже? То й не треба мислити! Сьогодні Мавзолей — територія орденів Їх добряче прибили, їми шию намилили Комусь, хто грати старенькими не хотів Відчуваєш прокляття кайданне? В нього впала своя Стіна Плачу! Зараз орден заслуженим стане Потім Пасху і вітер відзначить
2022-10-20 16:04:21
11
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Лілія Гулик
Сильно. Мені дуже подобається стиль написання, почуваю себе справжнім аматором слова - хоча так і є, я аматор) Надихає сам сюжет і ідея, дякую) #чв
Відповісти
2022-10-24 16:22:07
1
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
@Лілія Гулик будь ласка)
Відповісти
2022-10-24 16:28:02
Подобається
Юлія Богута
Ордени нічого не значать. Вони не повернуть людям те здоровя, той втрачений час, той біль, всі ті моменти, які військові пропустили через війну. Ба більше, якщо вони взагалі вижили в ній. Просто метал. #чв
Відповісти
2022-10-25 19:23:44
1
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1997
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4137