Злі ордени
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
(18+)
Вони встали й винесли за собою Гелікоптерний мус державної метушні Грудина померла (невже вона стала злою?) Так, бо на ній висять злі ордени Дійсність виявилася химерою Власне, не так вже вона й потрібна У цьому світі праски почуваються Кастанедами І грає, й бурлить їхня кількість срібна Горілиць впали вже? То й не треба мислити! Сьогодні Мавзолей — територія орденів Їх добряче прибили, їми шию намилили Комусь, хто грати старенькими не хотів Відчуваєш прокляття кайданне? В нього впала своя Стіна Плачу! Зараз орден заслуженим стане Потім Пасху і вітер відзначить
2022-10-20 16:04:21
11
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Лілія Гулик
Сильно. Мені дуже подобається стиль написання, почуваю себе справжнім аматором слова - хоча так і є, я аматор) Надихає сам сюжет і ідея, дякую) #чв
Відповісти
2022-10-24 16:22:07
1
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
@Лілія Гулик будь ласка)
Відповісти
2022-10-24 16:28:02
Подобається
Юлія Богута
Ордени нічого не значать. Вони не повернуть людям те здоровя, той втрачений час, той біль, всі ті моменти, які військові пропустили через війну. Ба більше, якщо вони взагалі вижили в ній. Просто метал. #чв
Відповісти
2022-10-25 19:23:44
1
Інші вірші поета
"Спалах зірки, ну, камон!.." Одружене Сонце (Моновірш) Я маю дещо сказати Воєнний (Передчуття війни)
Інші поети
Rawan
@Rawan_1412
Марія
@Ria_maria_21
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
2509
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4740