Рани заживають
Говорять рани заживають І більш не колять у душі, Та в пам'яті знов оживають Ті спогади, що в далині. Минуле вперто повернулось, Рукою кликає мене, До себе, щоб життя забулось, Печаль, на жаль, не омине. Я у роман себе вкладаю, Свої надії і любов Про біль і страх свої віщаю , Виходять літери з долонь. Мені і страшно, і цікаво, Що далі? І коли кінець? А сторінок мені все мало, Іти не буду навпростець. Говорять рани заживають І я лікую їх сама, Та у роман себе вкладаю, І чую - серце зажива...
2019-03-15 19:18:55
7
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5037
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2454