В полоні квітів...

Вер Веріґо

В полоні квітів я лежала, А ти мене рукой тримав. Я дихання твоє жадала, Мене на руки підіймав. Картини твої надихали, І я бажала бачить їх. І пензлем твоїм малювати, Писати вірші і любить. Можливо, там за небокраєм, Тебе побачу я колись. Разом у хмарах політаєм, Зустрінемося, не журись!

2018-02-18 12:36:28

Інші вірші поета

Світ Тону Бо ти красива Хлопчик

Інші поети

oo_WoW_oo

@oo_WoW_oo

BON BON

@bon_bon_c0xu

Уляна Кравчук

@Uliana_Kr

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1999

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1300