В полоні квітів...
Вер Веріґо
В полоні квітів я лежала, А ти мене рукой тримав. Я дихання твоє жадала, Мене на руки підіймав. Картини твої надихали, І я бажала бачить їх. І пензлем твоїм малювати, Писати вірші і любить. Можливо, там за небокраєм, Тебе побачу я колись. Разом у хмарах політаєм, Зустрінемося, не журись!
2018-02-18 12:36:28
11
0
Інші вірші поета
Милий друже Нас не існує Таємна повість у пітьмі Звернення до громадян України!
Інші поети
Мария Шпир
@mariya_shpir
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4522
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6256