Страшно

Вер Веріґо

Темно. Страшно. Я одна. Та сволота поряд, Я красива, молода, Він не зводить погляд. Він лягає і лежить, Та рукою водить, І повчає мене жить, Мою кров холодить. Мені страшно. Я одна, А він все пильнує, Все чекає, я брудна! Біль мою малює! Підглядає та вивча Мене, як людину, Бачить - я мале дівча, Та милує днину. Як колись, ранковим днем Монстр скоїть злочин, Кров у венах, мов вогнем, Заливає очі. Ти торкався й бив мене, Підглядав та мріяв, Ось тепер, нехай прийде, Біль, що ти навіяв. І нехай тебе цькує Страх, людське нещастя Пекло - все, що в тебе є Це твоє причастя! Темно. Страшно. Я одна. Та сволота в пеклі, Я красива, молода, А от він у петлі...

2019-01-14 18:44:01

Інші вірші поета

У квітах Я цілую тебе вночі Нудьга Біла сукня

Інші поети

Екатерина Арлей

@Katherine_morningstar

Obibi

@obibi

Максим Малий

@Malyi

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11405

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

8389