Страшно

Вер Веріґо

Темно. Страшно. Я одна. Та сволота поряд, Я красива, молода, Він не зводить погляд. Він лягає і лежить, Та рукою водить, І повчає мене жить, Мою кров холодить. Мені страшно. Я одна, А він все пильнує, Все чекає, я брудна! Біль мою малює! Підглядає та вивча Мене, як людину, Бачить - я мале дівча, Та милує днину. Як колись, ранковим днем Монстр скоїть злочин, Кров у венах, мов вогнем, Заливає очі. Ти торкався й бив мене, Підглядав та мріяв, Ось тепер, нехай прийде, Біль, що ти навіяв. І нехай тебе цькує Страх, людське нещастя Пекло - все, що в тебе є Це твоє причастя! Темно. Страшно. Я одна. Та сволота в пеклі, Я красива, молода, А от він у петлі...

2019-01-14 18:44:01

Інші вірші поета

Твої гріхи закрили мені очі Історія людства Твоя адреса Світ

Інші поети

_Sveta_Sveta_

@_Sveta_Sveta_

H O P E

@hopeless382

Ruslana

@rock_ksolana

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

15325

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12324