У квітах

Вер Веріґо

Я у полі сиджу, у квітах, Поміж жита у радісні дні, Сяйвом сонця земля залита, Підіймаюся далі йти. Я маленьке твоє дівчисько, У волоссі медовий слід, Я з тобою душею близько, Я частинка твоя, твій цвіт! Я не знаю який ти, татку, Як ти пахнеш, говориш як? І який ти встаєш ізранку? Ти для мене далекий птах. Ти герой у примарній казці, Ти не рідний, не кращий друг, Ти не бачив мене у щасті, Ти забутий, далекий дух. Скільки дядьок було в тім полі, Де сиділа дитиной я, І де плакала мама в горі, Де самотня літала душа. Не караю тебе, не кличу, І не плачу ночами я, Я у інших любов позичу, Вже доросла дочка твоя. Я у поле іду, у квіти, Поміж жита у радісні дні, Сяйвом сонця земля залита, Тільки холодно, татку, йти...

2019-07-16 08:38:57

8

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Субстанція Ночі

Чудовий вірш✨

Відповісти

2019-07-17 12:07:08

2

Ольга

До сліз, браво 👍

Відповісти

2019-10-21 19:05:30

1

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

16921

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

2275