Нудьга
Вер Веріґо
Нудьга заполонила серце, Від відчаю воно не б'ється, Не гріють навіть поцілунки, Я одягаю обладунки. Я зачиняю усі двері, Щоб не знайшли життєві трелі, Та маска щастя вмить упала, Моє обличчя показала.
2018-02-16 13:29:42
12
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Вер Веріґо
Ні там помилка . Дякую . Повинно бути " Я зачиняю усі двері "
Відповісти
2018-02-16 13:34:40
Подобається
Катерина Данилевська
@Вер Веріґо Тепер ще краще)
Відповісти
2018-02-16 14:09:38
Подобається
Вер Веріґо
Дякую)
Відповісти
2018-02-16 14:09:57
Подобається
Інші вірші поета
Ось рука моя Жовтий клен Сизокрилий мій орел Колись твої руки...
Інші поети
Almost_holy
@Almost_holy
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
4059
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13507