Нудьга
Вер Веріґо
Нудьга заполонила серце, Від відчаю воно не б'ється, Не гріють навіть поцілунки, Я одягаю обладунки. Я зачиняю усі двері, Щоб не знайшли життєві трелі, Та маска щастя вмить упала, Моє обличчя показала.
2018-02-16 13:29:42
12
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Вер Веріґо
Ні там помилка . Дякую . Повинно бути " Я зачиняю усі двері "
Відповісти
2018-02-16 13:34:40
Подобається
Катерина Данилевська
@Вер Веріґо Тепер ще краще)
Відповісти
2018-02-16 14:09:38
Подобається
Вер Веріґо
Дякую)
Відповісти
2018-02-16 14:09:57
Подобається
Інші вірші поета
Рудоволосе хлопченя Дівчина Бо ти красива Любов
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Lady K
@lady_k
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1642
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12328