_Я_

Viksss

Хоч і дур@ я, буду сама, Але не стану нормальною Я. Це є я, моє Я. Хто захоче прийме такою або буду лише одною. Горить ця іскринка в очах, весела, смішна, голосна. Душа компанії - здаюсь Я. Зазирнувши мені в душу - тут вже промовчати мушу.. Не так просто як здається, не так все просто дається. Не проста Я, Я не всі, Справжньою мене не побачиш навіть у вісні...

2022-12-27 00:35:40

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Сандра Мей

Цей вірш - крик душі. П.С мені це знайомо.

Відповісти

2023-01-02 15:48:30

Інші вірші поета

Яка буде доля? _Він_ Зима під час війни... _Сам/а створюй долю_

Інші поети

White_Fox_

@White_Fox_

alexanaxdr

@alexanaxdr

montelude

@montelude

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1257

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1949