|с|трата
ліс густий та темний стоїть монахиня з відром на початку Всесвіту крутить веретено з арканом довір'я примарних страхів вона б'є у тім'я твоїх внутрішніх ворогів ті прокидаються жують сніп сіна і вимощена прямо до костомахи дорога і розвертається під нутром крига б'є об розпуку одиноких сього літа — я вірую в бога, та не вірю в людину. сказала так стара монахиня і стала на кінець світу
2023-01-07 00:58:30
4
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1301
Без вагань
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
60
3
8600