|с|трата
virvechka
ліс густий та темний стоїть монахиня з відром на початку Всесвіту крутить веретено з арканом довір'я примарних страхів вона б'є у тім'я твоїх внутрішніх ворогів ті прокидаються жують сніп сіна і вимощена прямо до костомахи дорога і розвертається під нутром крига б'є об розпуку одиноких сього літа — я вірую в бога, та не вірю в людину. сказала так стара монахиня і стала на кінець світу
2023-01-07 00:58:30
4
0
Інші вірші поета
віяло ВИПЛОДОК стигматизація марнотратство
Інші поети
Romkolana
@nastyuxa_xa
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4225
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8377