|с|трата

virvechka

ліс густий та темний стоїть монахиня з відром на початку Всесвіту крутить веретено з арканом довір'я примарних страхів вона б'є у тім'я твоїх внутрішніх ворогів ті прокидаються жують сніп сіна і вимощена прямо до костомахи дорога і розвертається під нутром крига б'є об розпуку одиноких сього літа — я вірую в бога, та не вірю в людину. сказала так стара монахиня і стала на кінець світу

2023-01-07 00:58:30

Інші вірші поета

борги пам'ять па|губний ВИПЛОДОК

Інші поети

acupoftae

@acupoftae

Upavshii_Zakat

@Upavshii_Zakat

Imperfectone

@bulletproof

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

3251

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13558