борги

virvechka

попередження: авторська пунктуація я завжди виплачую борги з тривалим інтервалом, але все ж; роблю помилки, [як інакше?] і розвиваю теорію власної жалюгідності — інше з поміж тим; мішаю домішки практичної цинічності. не виходить спати вечорами з несправними каліцтвами, тому купую краплі проти втоми гойдаю, вигодовую страхом дияволів, поячи власним упередженням, і полюси землі рівняються недосяжним. звисока розмовляю з першим пересічним, в кишені не маючи ні гроша, але ж дивацтва, то не потворність — то неповторно, тільки з присмаком мигдального молока, котре і так не вживаю, а по ідеї б мала. тягну з розмовами, а власне і з життям; наперед проговорюю: «я — і н ш а!» — але все ж така, щоправда, з рамками вічного (недо)спокою лиця. недосконалість у фразах хапає за живе, мертва без цілі як огризок горизонталі так і не проведеної на аркуші. раніше виплачувала борги, закриваючи двері, зрештою ж перестала гратися у вигадані звинувачення.

2022-12-05 22:39:30

1

0

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

107

16

10012

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1270