борги
попередження: авторська пунктуація я завжди виплачую борги з тривалим інтервалом, але все ж; роблю помилки, [як інакше?] і розвиваю теорію  власної жалюгідності — інше з поміж тим; мішаю домішки практичної цинічності. не виходить спати  вечорами  з несправними каліцтвами, тому купую краплі проти втоми гойдаю, вигодовую страхом  дияволів, поячи власним упередженням, і полюси землі  рівняються недосяжним. звисока розмовляю з першим пересічним, в кишені не маючи ні гроша, але ж дивацтва, то не потворність — то неповторно, тільки з присмаком мигдального  молока, котре і так не вживаю, а по ідеї б мала. тягну з розмовами, а власне і з життям; наперед проговорюю: «я — і н ш а!» — але все ж така, щоправда, з рамками вічного (недо)спокою лиця. недосконалість у фразах хапає за живе, мертва без цілі як огризок горизонталі так і не проведеної на аркуші. раніше виплачувала борги, закриваючи двері, зрештою ж перестала гратися у вигадані звинувачення.
2022-12-05 22:39:30
1
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10210
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5502