борги
попередження: авторська пунктуація я завжди виплачую борги з тривалим інтервалом, але все ж; роблю помилки, [як інакше?] і розвиваю теорію  власної жалюгідності — інше з поміж тим; мішаю домішки практичної цинічності. не виходить спати  вечорами  з несправними каліцтвами, тому купую краплі проти втоми гойдаю, вигодовую страхом  дияволів, поячи власним упередженням, і полюси землі  рівняються недосяжним. звисока розмовляю з першим пересічним, в кишені не маючи ні гроша, але ж дивацтва, то не потворність — то неповторно, тільки з присмаком мигдального  молока, котре і так не вживаю, а по ідеї б мала. тягну з розмовами, а власне і з життям; наперед проговорюю: «я — і н ш а!» — але все ж така, щоправда, з рамками вічного (недо)спокою лиця. недосконалість у фразах хапає за живе, мертва без цілі як огризок горизонталі так і не проведеної на аркуші. раніше виплачувала борги, закриваючи двері, зрештою ж перестала гратися у вигадані звинувачення.
2022-12-05 22:39:30
1
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2502
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4536