_ _ _
Зацвіла вже вишня біля хати,
Знову, як уперше, зацвіла.
Довго проводжала сина мати
Чи на смерть, чи, може, на життя.
— Ой, синочку, милая дитино,
Не ходи на прокляту війну.
Ти ж підеш, мене одну покинеш,
А без тебе я не проживу.
Обіймала, падала у ноги,
Цілувала руки і лице.
— Ген туманом стелиться дорога,
Це вона мене, матусю, зве.
Як не плакала і як то не просила,
Ну а він пішов і не вернувсь.
Зажурилась вишня, похилилась,
Згадуючи ту страшну війну.
2021-05-10 20:40:22
5
0