Тихо...

Vita Khut'ko

Тихо...Ти чуєш як краплі дощу Падають і розбиваються? Колись я, напевно, тебе відпущу, Бо вірю, що мрії збуваються. Тихо... Ти знаєш, як важко кохати? Ти знаєш... бо ти вже кохав... Ти знаєш, як страшно страждати, Як сохне кров, зроблених ран? Тихо... Рахую хвилиночку кожну, Як серце на воленьку проситься. Тебе кохати не можна, А так сильно хочеться. Тихо... Вже капають сльози в долоні... І стерті із пам'яті мрії. Я знов одиноко сьогодні Прошу у дощу хоч надії.

2020-09-27 12:21:06

7

0

Схожі вірші

Всі

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

35

4

1682

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

1910