___
Vita Khut'ko
І в спеку, і в стужу, і в день дощовий Минає життя щосекунди. Цінуйте життя усі ті, хто живий, Бо більше його вже не буде. Птахи відспівають, роки пролетять І всі відлетим ми у вирій, Та з вирію вже не вернемось назад - Життя буде скошена нива. Цінуйте життя поки маєте змогу Ще жити й ходити по грішній землі, Бо скільки нам жити, відомо лиш Богу, Хтось завтра прокинеться, хтось - може й ні...
2020-09-26 11:06:16
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Аліса Вронська
Дуже хороший вірш з глибоким сенсом. Дає привід задуматись над важливими речами!
Відповісти
2021-01-22 12:09:19
1
Vita Khut'ko
@Аліса Вронська дякую ❤️
Відповісти
2021-01-22 21:37:29
Подобається
Інші вірші поета
Тихо... _ _ _
Інші поети
GannMorgana
@GannMorgana
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1850
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11208