___
І в спеку, і в стужу, і в день дощовий Минає життя щосекунди. Цінуйте життя усі ті, хто живий, Бо більше його вже не буде. Птахи відспівають, роки пролетять І всі відлетим ми у вирій, Та з вирію вже не вернемось назад - Життя буде скошена нива. Цінуйте життя поки маєте змогу Ще жити й ходити по грішній землі, Бо скільки нам жити, відомо лиш Богу, Хтось завтра прокинеться, хтось - може й ні...
2020-09-26 11:06:16
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Аліса Вронська
Дуже хороший вірш з глибоким сенсом. Дає привід задуматись над важливими речами!
Відповісти
2021-01-22 12:09:19
1
Vita Khut'ko
Відповісти
2021-01-22 21:37:29
Подобається
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2187
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2840