Небо
Неначе тону я в небо, У вирій глибокий, синій. Немає нічого більше, Вітер лише осінній. Тихо несе повітря Щось, що немає назви. Завтра немає більше… Лише тепер і завжди...
2021-11-04 10:10:08
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
dmmhoma
Тону у небі))) або "я лину у небо"))) Знаю, автор завжди правий))) я не сперечаюсь))) але мимоволі відчуваю бажання поправити ))) не зважайте))) Гарно вийшло: сум, порожнеча, проте красиво))) Дякую)
Відповісти
2021-12-30 06:58:28
1
Виталий Гречка
@dmmhoma Це спогад скоріш, коли кілька годин дивитись в небо, особливо десь в горах воно затягує як у вирій. Любив так в дитинстві ) п.с. тут написав саме так як йшло, у кожного свої особливості сприйняття мабуть, дякую!
Відповісти
2021-12-30 11:44:42
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1537
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1242