Зима лютує гнівна. (за мотивами Ф.Тютчева)
Зима лютує гнівна, Бо вийшов її строк - Весна вже тут привітна І гонить лід струмок. Зарухалось все жваво Зимі вже місця зась – Злітає спів яскраво, То пташка озвалась! Зима ще чинить спротив, На Весну бубонить. А тій це без турботи – Ще більше веселить… Схопила відьма снігу І, зла мов три чорти, Жбурнула прямо в Весну, Збираючись втекти! Весні ж і горя мало: Бо сніг той вже вода, З Зими лише сміється – Умита й молода!
2022-02-05 16:19:44
5
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
dmmhoma
Отлично))) Спасибо, получил удовольствие от прочтения)))
Відповісти
2022-02-06 07:17:28
1
dmmhoma
Примечательно))) запоминается ( легко и просто написано, такое ощущение)))) и художественные образы раскрыты) Молодец автор)))
Відповісти
2022-02-06 07:20:22
1
Виталий Гречка
@dmmhoma Спасибо! Немного смягчил стих, решил Зиму во враги Весне не записывать, Весна ведь приветливая у меня)))
Відповісти
2022-02-06 08:39:51
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1391
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1654