Зима лютує гнівна. (за мотивами Ф.Тютчева)
Виталий Гречка
Зима лютує гнівна, Бо вийшов її строк - Весна вже тут привітна І гонить лід струмок. Зарухалось все жваво Зимі вже місця зась – Злітає спів яскраво, То пташка озвалась! Зима ще чинить спротив, На Весну бубонить. А тій це без турботи – Ще більше веселить… Схопила відьма снігу І, зла мов три чорти, Жбурнула прямо в Весну, Збираючись втекти! Весні ж і горя мало: Бо сніг той вже вода, З Зими лише сміється – Умита й молода!
2022-02-05 16:19:44
5
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
dmmhoma
Отлично))) Спасибо, получил удовольствие от прочтения)))
Відповісти
2022-02-06 07:17:28
1
dmmhoma
Примечательно))) запоминается ( легко и просто написано, такое ощущение)))) и художественные образы раскрыты) Молодец автор)))
Відповісти
2022-02-06 07:20:22
1
Виталий Гречка
@dmmhoma Спасибо! Немного смягчил стих, решил Зиму во враги Весне не записывать, Весна ведь приветливая у меня)))
Відповісти
2022-02-06 08:39:51
Подобається
Інші вірші поета
Коридором Молитва (переклад з російської вірша «Молитва» М.Ю.Лєрмонтова) Хмари (переклад з російської вірша «Тучи» М.Ю.Лєрмонтова) Парк
Інші поети
Ledi_Alina03
@Ledi_Alina03
Ilona
@burymeinthewind
tata
@tata4u
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1682
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1418