Коридором
Виталий Гречка
Я проти дзеркала великого в кімнаті, Стою і місяць світить повний у вікно, Знайшов іще одне, у рамі кострубатій, Що на горищі позабуте вже давно. Рука моя взялася швидко малювати, Потрібних слів тече зсередини потік, В сріблястім сяйві ріжуть стіну тінню грати, Я між дзеркал завмер і втратив часу лік. І тягне душу нескінченним коридором, У вирій Всесвіту чужого для людей, Росте в мені передчуття – вже скоро, скоро, Бажаний прийде ритуалу апогей! Та несподівано морозом пробирає, Що надто вабило – тепер несе біду, Надія вся моя – проміння сонця раннє, Інакше згину і назад не попаду! Щосили мчу в свій світ і рву незримі пута, Крізь стрій старих і кострубатих чорних рам. Удар! Горище…Розпачу гірка отрута... Мій світ сумний без мене залишився там.
2023-09-02 17:36:47
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Прекрасний вірш
Відповісти
2023-09-02 20:39:58
1
Виталий Гречка
@Н Ф Дякую, люблю містику
Відповісти
2023-09-02 21:15:34
1
Інші вірші поета
Молитва (переклад з російської вірша «Молитва» М.Ю.Лєрмонтова) Вона Я вас кохав…(переклад з російської «Я вас любил…» О.С.Пушкіна) Небо
Інші поети
Vivian Lin
@dearagony15
Plume Akwmarine
@plume_akwmarine
Bai Hwar
@ymoea104
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3836
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11525