Коридором

Виталий Гречка

Я проти дзеркала великого в кімнаті, Стою і місяць світить повний у вікно, Знайшов іще одне, у рамі кострубатій, Що на горищі позабуте вже давно. Рука моя взялася швидко малювати, Потрібних слів тече зсередини потік, В сріблястім сяйві ріжуть стіну тінню грати, Я між дзеркал завмер і втратив часу лік. І тягне душу нескінченним коридором, У вирій Всесвіту чужого для людей, Росте в мені передчуття – вже скоро, скоро, Бажаний прийде ритуалу апогей! Та несподівано морозом пробирає, Що надто вабило – тепер несе біду, Надія вся моя – проміння сонця раннє, Інакше згину і назад не попаду! Щосили мчу в свій світ і рву незримі пута, Крізь стрій старих і кострубатих чорних рам. Удар! Горище…Розпачу гірка отрута... Мій світ сумний без мене залишився там.

2023-09-02 17:36:47

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Н Ф

Прекрасний вірш

Відповісти

2023-09-02 20:39:58

Виталий Гречка

@Н Ф Дякую, люблю містику

Відповісти

2023-09-02 21:15:34

Інші вірші поета

Краплини Хмари (переклад з російської вірша «Тучи» М.Ю.Лєрмонтова) Вона Я вас кохав…(переклад з російської «Я вас любил…» О.С.Пушкіна)

Інші поети

Thomas Agud

@thomasagud

GRAFO

@grafo

TheCoalwalker

@TheCoalwalker

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11168

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

103

15590