Коридором
Я проти дзеркала великого в кімнаті, Стою і місяць світить повний у вікно, Знайшов іще одне, у рамі кострубатій, Що на горищі позабуте вже давно. Рука моя взялася швидко малювати, Потрібних слів тече зсередини потік, В сріблястім сяйві ріжуть стіну тінню грати, Я між дзеркал завмер і втратив часу лік. І тягне душу нескінченним коридором, У вирій Всесвіту чужого для людей, Росте в мені передчуття – вже скоро, скоро, Бажаний прийде ритуалу апогей! Та несподівано морозом пробирає, Що надто вабило – тепер несе біду, Надія вся моя – проміння сонця раннє, Інакше згину і назад не попаду! Щосили мчу в свій світ і рву незримі пута, Крізь стрій старих і кострубатих чорних рам. Удар! Горище…Розпачу гірка отрута... Мій світ сумний без мене залишився там.
2023-09-02 17:36:47
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Прекрасний вірш
Відповісти
2023-09-02 20:39:58
1
Виталий Гречка
@Н Ф Дякую, люблю містику
Відповісти
2023-09-02 21:15:34
1
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4781
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1938