Страх
Наводить страх Шум вітра Виття істоти На місяць,що від страху Ховається за хмари. Гм.Не варто йти самому Повз місце Де чутне шум вітра,виття, Можливо, страшна істота ув'язнена там Хтозна чи зможе той хто йтиме повз то місце, Пройти без страху ув'язненої істоти. Хоч навряд схоче вона не поділитись ним. Адже та істота втратила шанс на визволення,–забувши про спокій навік. Чи той хто йтиме повз то місце,зможе побороти його і звільнити істоту Заспокоївши її? З часом вона сильнішила насолоджуючись страхом інших Побувавших там. Тому чи стане той,все ж сильніше,за страх,що предстане? Заспокоїть істоту й сам поборить свій страх. Та зробить те місце щасливим.
2020-12-28 20:26:38
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Green Cherry
Дуже круто 😎 👏 👏
Відповісти
2020-12-28 20:38:33
1
vlusya
Дякую 😊
Відповісти
2020-12-29 04:35:23
Подобається
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2553
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4601