Боже, храни короля
Оставьте в покое осколки доски резолюта. О, Боже, спаси короля И его ненавистный режим. Семья, пять детей, семь граненых стаканов, голодная смута. «Улыбаться опасно для жизни» — А кто здесь рождался живым? Потолок растворился под действием силы тяжести — Тяготящей фантазии, в рёбра вонзающей медь. Если путь эмбриона проложен такими чащами, Есть ли шанс попытаться в этой стране не взрослеть? 220 по встречной во сне вдоль желтеющих окон, Вы хоть раз от тоски заносили под кожу когти. А отец, вбивающий в стену со зверством конечности, Несомненно любя и заботясь до бесконечности, Наблюдает, как скромно семья чёрной ложкой черпает деготь. Убегай, захвати кожуру апельсина и молот, Уничтожь монумент — эпохальное чувство власти. Очертания тлеющих образов в детских бумажных костюмах Беззаботно рвут в поле цветочки из крови и пластика. 9.01.2022
2022-12-17 12:58:19
0
0
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5023
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12170