Мама. Лизе Уомак
*Лизе Уомак и всем матерям, пережившим своих детей Мама, мама, ты спишь? Я вижу, что нет, но все же, В окно с надеждой глядишь И я, знаешь, тоскую тоже. Я, каждый день вопрошая, С небом сверяю путь, Пускай же тоска большая Не сможет меня обмануть. Пускай же и месяц, и звезды, И солнца прозрачный дурман, И воздух, что ауру создал Улягутся, словно туман. Мама, слышишь, я понял недавно Ту суть счастливых ночей: «Всегда будь за все благодарным, Упрекать никого не смей» Мама, знаешь, может и правда Это солнце светило ясней Тому, кто над сердцем награду От жизни хранит, как трофей. И снова ты тихо вздыхаешь, Отводя грустный взгляд от меня. «Гас, ты никому не мешаешь, Я жизнь создала для тебя!» Она искренне, преданно верит, Что правильно сына растит, А сам он слегка не уверен, И в сердце обиды хранит. Обижаюсь и снова сбегаю, Возвращаясь к крыльцу, постою, Увидев улыбку — растаю, Увидев слезы — сгорю. Мама, плакать я стал потише И больше прибавилось сил, Ты старалась меня услышать, А я все по прежнему гнил. Мама, спряталось солнце за тучи, Мама, вижу я небеса. «Ты слишком, мой Пип, везучий, Ты смог бы познать чудеса» Не верю я, мама, послушай, Кто-то черный над миром навис, Казалось мне: жизнь бездушный, Но с юмором гуманист. Ведет он меня за собой, Мама, слышишь, а как же дальше? Кто-то черный и слишком уж злой Все твердит: «Вот бы встретились раньше!» И я вижу, ты снова не спишь, Только плачешь, мама, не стоит. Смотришь в окно и молчишь, Ты же знала — я жизни достоин. Мама, воздух тут правда чище, Я счастлив, не плачу украдкой, Тут нет ни богатых, ни нищих, Любви нет фальшивой гадкой. Мама, ты спишь? Видимо нет, Поднимайся со мной повыше, Мы снова вместе встретим рассвет, Только не плачь, слышишь?..
2022-12-17 12:46:06
0
0
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1654
Дозе с любовью))
Прошу не уходи , Ты луч ,что красит день всех Как тяжело так просто отпустить , Твой свет от шоколад творений Ты весела всегда ,поддержишь если грустно Всем здесь стала важна И в тоже время согреешь теплотою гнусно На аве так няшна с котейками мимишна , С улыбкою ясна й не будет так прывична ! Мне грустно без тебя , хорошая зайчуга !! Я ж буду так скучать за твоими стишками , Что даришь всем сполна С любовью й ораматом тепловой ласки :) Оть доброты твоей Сб стал радостью излучен :) Ведь многим принесла Частичку доброты с улыбочкой уюта лучик 🌹 (( 🍫✨🌹💕)) P.s: Посвященно Дозе с любовью от Морки 💕🍫))) ( Одна и единственная на Сб Шоко-котейка ,что поднимает настроение другим своим позитивным настроением 🍫💕)) https://www.surgebook.com/alievaelmira/blog/ejk3a46
42
40
3191