I literally went to say hello to god and got back
Поліна Богаєвська
У мене позаду від серця нестерпна тиша. Віддайте наказ, поясніть, що я маю робити. Чи треба тримати, чи краще усе це облишити? Бо вдягатися гоже у знайдене дране лахміття Вже не вийде, я маю незнане донині ім’я. Дай мені змогу родитись як жданій господній дитині. Не кажи, що всі спроби утечі насправді були задарма. Я відверто скажу: намагався з усім покінчити. Якщо розповім, пробачиш цей прикрий момент? Як зберу всіх докупи, чи прийдеш ти з білими квітами? Без страхіття вночі не настане блаженний день серпень 2023
2023-09-19 07:47:22
0
0
Інші вірші поета
Я (Романтика) ты убил меня Я плакал. Густаву Ару багаття посеред квартири
Інші поети
John Sarah
@Watiri
Ann Hensel
@d0ntvv0rry
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2515
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12967