Забери мене
Забери з собою далеко, Якщо тільки до мене повернешся. Забирай і в мороз, і у спеку. Якщо віднайдеш і усміхнешся. Забери як масивну валізу, Я справді не варта болю? Сніг на грудях тягне донизу І малює на скронях долю. За вітри, океани і ріки Я могла б випити знову. Та стрибаю зі стелі на стріху І підтримую прісні розмови. Заплющаю знекровлені віки, І мене пожирає пліснява. Я знеструмлена, вимкнена, стиснута. Я просочена згноєнним листям. Завітай без букетів і жартів. Ти десь чув моє справжнє ім’я — Я для тебе синонім краси, А для мене ти завжди «сім’я». 14.11.22
2022-12-17 13:09:39
1
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3006
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3586