Брешете
Мені здалося
Час розкладати
Чи то хмара
Плаче Україна
Я зроню
З кого спитати
Віднині
Що відчуває побитий
За що мене вбито
Чого поховалися в нори
За лісами
Як брехали
День народження твій
Я відчуваю
На всі сторони
Не смій
Впинаюся пазурями
Можливо
Брешете

Брешете: не Мазепа —

ви запроданці...

Тихом-нишком собі, вранці,

накинули на Вкраїну,

на її карі очі,

червону хустину.

Не Петлюра й Винниченко,

та Махно-«бандюга»

сплюндрували Україну

від Дніпра до Буга —

ВИ!!

Що — мовчите? Нема що сказати?

Так, пройшов час

на ввесь світ брехати:

нема вже тих дурнів,

що роти роззявляли,

коли ви країну

потихеньку гойдали.

Нема і не буде,

бо вже у віках

ВАШЕ «світле майбутнє»

ніхто не забуде.

Таки мовчите?! Ти ба!..

Йдіть до людей, супостати,

просити пробачення:

в них треба спитати,

милувати вас

чи таки карати.

Чи ви думаєте,

що хтось інший буде

ВАМ ГРІХИ ВІДПУСКАТИ?

Ні, НАРОД!!!

Бо Бога

ви давно вже вбили,

а на його місце

ЮДУ впустили.

Народ мудрий —

роздивився,

що воно за птиця:

вдарив у дзвони —

здригнулась дзвіниця...

Вдарять дзвони

ще не раз —

їм повік співати,

є ще СИЛА на ЗЕМЛІ,

є що захищати.

© О Брама,
книга «Смуток».
Мені здалося
Коментарі