Брешете
Мені здалося
Час розкладати
Чи то хмара
Плаче Україна
Я зроню
З кого спитати
Віднині
Що відчуває побитий
За що мене вбито
Чого поховалися в нори
За лісами
Як брехали
День народження твій
Я відчуваю
На всі сторони
Не смій
Впинаюся пазурями
Можливо
Впинаюся пазурями

Впинаюся пазурями

собі

в груди,

розсуваю оголені ребра,

білі, білі...

Ось воно!!

Б’ється собі...

Вириваю,

жбурляю геть,

під ноги,

як непотріб.

Не хочу!!!

Не хочу його калатання

пустого:

на біса мені насос

по перекачці крові.

© О Брама,
книга «Смуток».
Коментарі