Можливо
Можливо,
мої думки — це марення
душевнохворого,
та я кладу і кладу
цю нісенітницю,
цей дикий абсурд
на полотно свідомості.
На нім відкарбовується
кожна миттєвість
мого буття —
мій літопис,
хто розшифрує його,
той проживе моє життя.
Але фіксую не для того:
хто побачить палітру
мого безглуздя,
відчує народження асоціацій.
Ніщо нас не змушує так
повертатися в минуле,
як дика абстракція.
Абстракція навколо нас,
вона — не хаос,
все має свою закономірність.
Мені страшно...
Хто буде читати,
стане страшно,
він побачить
все те,
що бачу я —
все безглуздя.
Все, що діється,
не втішить,
бо все даремне:
і час і життя.
Що?!..
Годі тішити себе...
хоча це все,
що вам залишилося...
Ми живемо,
доки рвемося до невідомого,
коли ж воно щезне,
настане божевілля.
Коментарі