Віднині
Віднині я хочу говорити
про все.
Не хочу жити, як той пацюк
в норі,
не хочу бути
глиною,
з якої ліплять,
що заманеться.
Відтепер я рвуся
вперед,
але спиною наперед,
бо від минулого
нема змоги відвернутися,
хоч би й хотів...
Воно таке липке,
як той магніт, —
воно огортає мене,
пронизує моє тіло
наскрізь,
подразнюючи щось всередині.
Може, то душа...
може, хоч клаптик
її залишилося?
Хочеться надіятися,
бо жити далі
купою білкового тіла —
бути живим трупом.
Коментарі