Брешете
Мені здалося
Час розкладати
Чи то хмара
Плаче Україна
Я зроню
З кого спитати
Віднині
Що відчуває побитий
За що мене вбито
Чого поховалися в нори
За лісами
Як брехали
День народження твій
Я відчуваю
На всі сторони
Не смій
Впинаюся пазурями
Можливо
На всі сторони

На всі сторони

мого Я

простягається простір

добра і зла.

В яку ж із них мені йти,

і чи буде то найкоротший шлях?

А чи завжди Шлях до Істини

вибирається по прямій?..

Тисячі запитань

розривають моє нутро,

їх там, ніби на небі зірок.

Моє тіло —

цілий всесвіт,

безмежний, немов океан,

бездонний, немов прірва...

Я розриваюся

на частки...

© О Брама,
книга «Смуток».
Коментарі